Вуглецева трубка. Виготовляється з високоміцного вуглецевого волокна. Робиться з використанням процесу пултрузії (процес протягування просочених зв'язуючим волокон через нагріту до температури полімеризації фільєру). Має відмінну міцність, а також опір тиску та вигину. Незважаючи на високу міцність і жорсткість, вироби з вуглецю легко обробляються. Вуглець добре клеїться різними клеями, в тому числі епоксидними смолами та циакриновими клеями.

Вироби з вуглеволокна сьогодні активно застосовуються в моделюванні. З них виготовляють деталі безпілотних літальних апаратів (дронів), лонжерони, елементи ферм, розпірки, стрингери, кромки поверхонь тощо. Завдяки використанню вуглепластика, вдається отримувати легкі, витончені та міцні конструкції.

З урахуванням технологічних особливостей процесу виробництва, допускається неточність зовнішнього та внутрішнього діаметрів в межах 0-0,3 мм (залежить від діаметра, від партії). Також можливе непорозуміння співвісності отвору до зовнішньої поверхні. Зазвичай неможливо вставити в трубку штир або іншу трубку, незважаючи на однакові номінальні діаметри отвору трубки та зовнішнього діаметра штиря/трубки (необхідно зашліфовувати внутрішню деталь).

Вуглепластики (або вуглець, карбопластики, від англ. Carbon - вуглець) - полімерні композитні матеріали з переплетених ниток вуглецевого волокна, розташованих в матриці з полімерних (наприклад, епоксидних) смол. Щільність - від 1450 кг/м³ до 2000 кг/м³. Матеріали відрізняються високою міцністю, жорсткістю та малою масою, часто міцніші за сталь, але набагато легші. За питомими характеристиками перевершує високоміцну сталь, наприклад, леговану конструкційну сталь 25ХГСА. Внаслідок дороговизни, при економії коштів та відсутності необхідності отримання максимальних характеристик цей матеріал застосовують як посилювач, доповнення в основному матеріалі конструкції.

Основна складова частина вуглепластика — це нитки вуглецевого волокна, що складаються в основному з атомів вуглецю. Такі нитки дуже тонкі (приблизно 0,005-0,010 мм в діаметрі), зламати їх дуже просто, а от порвати досить важко. З цих ниток плетуться тканини. Вони можуть мати різний малюнок плетіння (ялинка, рогожа тощо).

Для надання ще більшої міцності тканині, нитки вуглецю укладають шарами, кожного разу змінюючи кут напрямку плетіння. Шари скріплюються за допомогою епоксидних смол. Нитки вуглецю зазвичай отримують термічною обробкою хімічних або природних органічних волокон, при якій в матеріалі волокна залишаються в основному атоми вуглецю. Термічна обробка складається з кількох етапів.